ЯК  COVID-19 ЗМІНИВ СВІТ

КОРОНАВІРУС ЗМУСИВ БАГАТЬОХ ПОСТАВИТИ ЖИТТЯ НА ПАУЗУ.  ЯК COVID- ЗМІНИ ПОЗНАЧАТЬСЯ НА МАЙБУТНЬОМУ ЛЮДСТВА?

Уряди багатьох країн вводять жорсткі карантини, локдауни, інші непопулярні заходи, що обмежують  свободу пересування, живе спілкування людей, їх право на працю та відпочинок. Упевненості  в майбутньому не додають спад економіки, втрата робочих місць, фінансові труднощі, відчуття тривоги та самотності. Людей лякають невизначеність, зубожіння, борги. Громадяни багатьох країн виходять на вуличні протести проти карантинних обмежень.

Разом з тим неочікувані труднощі спонукали багатьох людей  до пошуку нових можливостей та реалізації відкладених творчих ідей, проектів, мрій, на які раніше не вистачало часу та рішучості. Вимушена самоізоляція компенсується більш активним спілкуванням у режимі онлайн.

Данський Інститут дослідження щастя запропонував план дій, що підвищує рівень задоволеності, добробуту і допомагає всупереч пандемії жити повноцінним життям. До нього увійшли такі прості речі, як прогулянка на вулиці, заняття творчістю (малювання, в’язання, кулінарія, садівництво, ремонт тощо), практики медитації, допомога друзям, родичам, людям, які цього потребують, спілкування, заняття спортом.

РОБОТА І БЕЗРОБІТТЯ

За оцінками МОП, половина зайнятого населення планети, а це близько 1,6 млрд людей, втратить можливість заробляти. Коронакриза призведе до скорочення 25 мільйонів робочих місць у світі.

В Україні з початку карантину станом на кінець серпня статус безробітного отримали майже 432 тис. людей, що на 67% більше, ніж за аналогічний період 2019 року. Водночас кількість вакансій скоротилася на 60%. Восени ситуація з безробіттям стабілізувалася.

Кількість  вакансій найбільше скоротили готелі, ресторани, туристичні оператори, салони краси, підприємства сфери ритейлу. Фахівці називають такі пов’язані з пандемією тенденції, як намагання роботодавців максимально оптимізувати витрати, реорганізувати процеси праці. Ситуація з COVID-19 стала потужним поштовхом для розвитку телемедицини, автоматизації, роботизації, засобів зв’язку, цифрової торгівлі, кур’єрських послуг.

Збільшилася кількість прихильників дистанційної роботи. За даними МОП, до пандемії у світі постійно працювали вдома 8%  працівників, або приблизно 260 млн людей. У країнах ЄС у 2019 році частка дистанційних працівників віком 15-64 років становила трохи більше ніж 5%. У розпал пандемії (у березні-квітні 2020 року) у США вдома працювали 62% всіх працівників, дещо менше – у країнах ЄС. Так, у Німеччині та Угорщині дистанційно роботу виконувала чверть усього зайнятого населення, у Чехії та Польщі – майже третина, в Україні –29%.

За даними опитування, 39% працюючих українців, що користуються інтернетом, хотіли б працювати віддалено й після завершення карантину. І це є загальносвітовим трендом. Зацікавлені в дистанційній роботі і власники, адже плата за офісні приміщення та супутні  витрати значно зменшилися. Такий формат роботи справді вимагає менше ресурсіві тому ставатиме більш популярним, вважають експерти.

Серед переваг дистанційної форми роботи також економія часу (у середньому жителі України витрачають годину, щоб дістатися до роботи) та скорочення негативного впливу на довкілля (зменшується кількість твердих відходів, споживання енергії в офісах, рівень забруднення повітря автомобільним транспортом). Водночас зростають витрати, пов’язані з обслуговуванням «домашнього офісу», зокрема на електроенергію. Обмеження взаємодії з людьми викликає відчуття самотності, втрати зв’язку із зовнішнім світом. Щоб забезпечити своє психічне здоров’я, потрібно переключатися, поєднуючи роботу вдома, в офісі, на інших людях.

Люди, які працюють віддалено, вважають, їхня робота більш продуктивна або принаймні не менш плідна, ніж до карантину. Зворотний бік медалі – перепрацювання. За результатами опитування  українців, під час карантину дистанційники працюють на 7% довше, ніж на робочому місці в офісі. Тиск з приводу продуктивності або її демонстрації нерідко пов’язаний зі щільним контролем з боку роботодавця.

Позитивним моментом є те, що робота вдома дає змогу більше часу проводити з родиною. У таких умовах деякі працівники почуваються щасливішими. Проте не все так ідеально. Зростає навантаження, особливо на жінок, пов’язане з побутом, домашніми клопотами, доглядом за дітьми, які під час карантину навчаються дистанційно. Ці та інші чинники відволікають від роботи. Крім того, через вимушене перебування вдома зросла кількість випадків гендерно зумовленого насильства. Одинокі люди  частіше почуваються ізольованими та самотніми.

З початку пандемії проблема професійного вигорання не зникла, а набула дещо інших форм. З’явилося навіть таке поняття, як «втома від ухвалення рішень». Утому викликає нескінчений потік тривожних новин, повсякденні турботи, яких значно побільшало, намагання все вирішити, занепокоєність тим, як уберегти свою родину в умовах, що склалися. Пандемія змушує ухвалювати рішення щодо безлічі складних питань. Щоб запобігти вигоранню, психологи рекомендують не виснажувати себе і піклуватися насамперед про своє здоров’я. Позитив у тому, що з випробувань ковідом ми вийдемо озброєними новими навичками, більш гнучкими та сильними.

РЯТУВАТИ БІЗНЕС ЧИ ЛЮДЕЙ?

В  умовах пандемії неодмінно постає питання: як рятувати людей, щоб не постраждав бізнес? У пошуках відповіді американські вчені звернулися до подій 1918 року, коли планетою «бенкетував» смертоносний грип, так звана «іспанка». Майже кожен третій житель планети тоді перехворів, з життя пішло понад 50 млн людей, помер кожен десятий хворий. Засобами захисту тоді також були самоізоляція, маски, карантин, закриття підприємств, торгових закладів.

Як з’ясувалося, виграли ті міста й країни, де насамперед рятували людей, а не економіку. Вжиття заходів для приборкання епідемії та збереження життів, дійшли висновку в США, у майбутньому прискорить економічну активність. Досвід раїн, які 2020 року без зволікань запровадили карантин, зокрема Тайваню і Сингапуру, підтверджує, що завдяки жорстокому реагуванню можна загальмувати поширення інфекції та зменшити економічні наслідки пандемії.

ЯКИМ БУДЕ СВІТ ПІСЛЯ КОРОНАВІРУСУ?

Пандемія скоротила кількість мандрівок по світу до мінімуму. Але жага людей до подорожей та пізнання світу ніколи не згасне. Тож після вимушеної перерви можна очікувати не просто відновлення туризму, а переосмислення можливості вільно мандрувати, насолоджуватися відкриттями й емоціями як однією з найбільших тимчасово втрачених сьогодні цінностей.

На час пандемії понад мільярд учнів по всьому світу перейшли на онлайн-навчання. Учні і вчителі, студенти і викладачі вчаться усувати бар’єри, швидко змінювати режим роботи, бути гнучкими. Це спонукає освітян до перегляду традиційних методів навчання. Щоб персоналізувати навчання з огляду на особливості засвоєння матеріалу різними учнями, в останнє десятиліття в школах упроваджувалися різноманітні онлайн – інструменти. І це сьогодні стало в пригоді. Віддалене навчання дає змогу охопити більшу аудиторію, підключати до уроків і лекцій ширше коло професіоналів. Але про повний перехід до дистанційної освіти поки не йдеться, адже в навчальному процесі вкрай важливе живе спілкування.

Пандемія виявила системні вади сфери охорони здоров’я в багатьох країнах світу, зокрема у США та в країнах ЄС, які виявилися не готовими до неї. Економічно розвинені країни ці прогалини оперативно усувають. У рекордні строки було розроблено й випробувано вакцину проти коронавірусу та запущено процес вакцинування. Коронакриза сприяла також появі інновацій у біотехнологіях, спрощенню формальностей щодо впровадження нових методів лікування. Уряди країн переконалися в необхідності реформування системи охорони здоров’я та створення більш ефективних медичних структур.

Певні кроки щодо цього зроблено й у нашій країні. Та поки що немає жодних підстав вважати, що у зв’язку з COVID-19  в Україні зміниться ставлення держави до медицини, до медиків і вчених.

Проте можна стверджувати, що пандемія змінила ставлення людей до особистої гігієни  та свого здоров’я, навчила дотримуватися меж дистанціювання й санітарних вимог, користуватися масками й дезінфекторами, забезпечувати санітарні умови в громадських закладах. Пандемія змінила світ і кожного з нас.

По матеріалам журналу

«Охорона праці» № 1/2021 (319)