психолог

Конфлікт: вирішити та попередити

Суперечності, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового навʼязування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства. ʼ

Основні складові конфлікту: учасники конфлікту; причини його виникнення; сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно); спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

Конфлікт може виникнути непередбачено (випадково, ситуативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), загострюватися при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «провокуванні» родичами, близькими – аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Причини конфліктів можна поділити на обʼєктивні та субʼєктивні, причому в обох випадках вони негативно впливають як на стосунки в офіційній та неофіційній сферах, так і на психологічний стан окремої особистості.

Виділяють чотири основні стадії конфлікту.

Перша – виникнення конфліктної ситуації На цій стадії зароджується протиріччя, яке може ще не усвідомлюватись учасниками та свідками.

Друга – усвідомлення конфлікту. Формується оцінка ситуації, приймається рішення на дію. Рішення може бути двох видів: усіляко попереджувати розвиток конфлікту, шукати компроміс, уникати конфлікту чи, навпаки, активізувати конфлікт, надати йому більш гострої форми і досягти перемоги.

Третя – зовнішній вияв конфлікту, його апогей. Відбувається відкрите зіткнення протилежних сторін, кожна з яких діє відповідно до своїх намірів та прийнятих рішень.

Четверта – вирішення, завершення конфлікту. Залежно від висновків конфлікт припиняється (затухає) або ж розвивається далі; в останньому випадку він заново проходить через другу, третю та четверту стадії, але вже на новому рівні.

Невирішений конфлікт може трансформуватися із міжособистісного у внутрішньособистісний, що супроводжується тяжкими переживаннями, самозвинуваченнями, виникненням невротичних станів, хоча зовні все виглядає пристойно. Слід відзначити, що динаміка конфлікту значною мірою визначається тим, яка стратегія поведінки в конфліктній ситуації раніше сформувалась у його учасників. Ця стратегія визначається двома параметрами: наступальність, кооперативність.

Сполучення цих параметрів дає пʼять тактик поведінки:

  • співробітництво (висока наступальність і висока кооперативність) – дії спрямовані на пошук рішення, що задовольняє обидві сторони, спільне обговорення розбіжностей;
  • протиборство (висока наступальність і слабка кооперативність) – прагнення наполягти на своєму шляхом відкритої боротьби, застосування примусу та інших засобів тиску;
  • поступливість (слабка наступальність і висока кооперативність) – орієнтованість на повне задоволення вимог партнера;
  • уникнення (слабка наступальність і слабка кооперативність) – прагнення вийти з ситуації, не поступаючись, але й не наполягаючи на своєму, утримуючись від суперечок, від викладення своєї позиції, уникаючи відповідальності за прийняте рішення;
  • компроміс (середні значення наступальності і кооперативності) – прагнення врегулювати розбіжності, поступаючись у чомусь в обмін на поступки іншої сторони, прийняття компромісних рішень, що задовольняють обидві сторони повною мірою.

Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенденцію користуватися однією стратегією у всіх випадках життя, причому часто вважаючи протиборство єдиним засобом розвʼязання конфліктної ситуації.

При вирішенні конфліктів найбільш психологічно ефективними є такі напрями:

  • попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу – доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство виявляється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «Нащо нам ці додаткові проблеми?» та ін.);
  • досягнення взаєморозуміння – передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є очевидним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти;
  • переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень – виявляється у забороні нетактовних нападок, образ, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин;
  • трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди.

Конкретними засобами вирішення конфлікту можуть бути:

  • вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;
  • компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;
  • поступове згладжування протиріч;
  • відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними.

Не менш важливим є питання про попередження конфліктів. Для цього потрібно памʼятати, що людина, як правило, конфліктує в субʼєктивно значимій для себе ситуації, з якої не бачить іншого виходу. Щоб запобігти цьому, спробуйте зрозуміти, чому дана ситуація така важлива для вашого партнера, чому вона викликає такі переживання.

Існують досить прості, але ефективні правила поведінки, щоб не провокувати конфлікт:

  • при поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;
  • якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;
  • керуйтеся здоровим ґлуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;
  • ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;
  • не принижуйте співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотню реакцію;
  • не наполягайте на тому, чого людина не може виконати.

Витримка не принижує вашого авторитету, а от надто емоційна реакція – є демонстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

За матеріалами сайту

Адаптація студентів першого курсу
Переглянути повний документ
4 ефективні стратегії для досягнення цілей
Переглянути повний документ
План роботи практичного психолога на 2024-2025 н.р.
Переглянути повний документ
План заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу
Переглянути повний документ
Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу
Переглянути повний документ
Прокрутити вгору